Леся Українка

Когда цветет
И точно светит из тумана,
Как будто падшая звезда,
Вся бледная от тайной страсти,

Мов зачарований, стоїть Бахчисарай
Шле місяць з неба промені злотисті,
Блищать, мов срібні, білі стіни в місті,
Спить ціле місто, мов заклятий край

Я знала те, що будуть сльози, мука,багато праці марної, дрібної,невидної і часто, дуже частодаремне вжитої
Не тільки надгородиза все те я не жду, а ледве-ледвевід власного картання захищаюсьі ледве стримую докори свого серцяза те, що завинила...

На помості корабельнімрозгорілося багаття,то матроси розпалили,щоб закляклі руки гріти
І крізь мокру сніговицюбачу я вогонь червоний,наче сонце, що конаєу молочній білій млі;а навколо нього мріютьначе тіні чорних птахів –то матроси італьянськ...

Дорога довга
Чагарі, долини,
На небі палкому ніде ні хмари
Ми їдемо, спочинку ні хвилини

Лагідні веснянії ночі зористі
Куди ви од вас полинули
Пісні соловейкові дзвінко-сріблисті
Невже ви замовкли, минули

Ні, ти не вмреш, ти щастя поховаєшпід білим покривом несправджених надій,кришталі сліз над ним порозсипаєш,убрані в іскри любих, марних мрій;
І буде спати щастя, мов царівна,що на скляній горі знайшла труну,життя ж твоє, мов нитка, довга, рів...