Леся Українка

Ой, здається – не журюся, таки ж я не рада,чогось мені тяжко-важко, на серці досада
Ой кину я ту досаду геть на бездоріжжя,зійшла моя досадонька, як мак серед збіжжя;а я той цвіт позриваю та сплету віночка,кину його, червоного, в воду до пото...

Саул
Трагедія

Пусти мене, мій батеньку, на гори,
Де ряст весняний золотом жаріє,
Де вітер цвіт в мигдалів обсипає,
Хай він мене дощем рожевим скропить,

Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки

Посвята Александрі
Був сон мені колись: богиню
Фантазії вбачали мої очі,
І друга любого подобу

Була в мами доня,
Любка чорнобрива,
Розумная, гарна та нетерпелива
Було, часом мама в місто виїжджає,

1
Прощай,
Волинь
прощай, рідний куточок

Дорога довга
Чагарі, долини,
На небі палкому ніде ні хмари
Ми їдемо, спочинку ні хвилини

Хоч не зруйнована – руїна ся будова,
З усіх кутків тут пустка вигляда
Здається, тільки що промчалась тут біда,
Мов хуртовина грізная, раптова

Над хвилями моря, на скелі,
Хороша дівчина сидить,
В лавровім вінку вона сяє,
Співецькую ліру держить

Зорі, очі весняної
Єсть у мене
Моя люба зоря ронить в серце
Я сьогодні в тузі, в

За правду, браття, єднаймось щиро,
Єдиний маєм правий шлях,
Єдину, браття, всі маєм віру,
Єдине серце у грудях

Що ти говориш, любко моя мила
Се наче грім з ясного неба впав
Чи я тебе не щиро покохав
Ні

Не він один її любив,віддавна Українупоети славили в піснях,немов «красу-дівчину»
Від неї переймали сміх,і жарти, і таночки,її байки, немов квітки,сплітали у віночки
Той в ній давнину покохав,той мрію молоденьку
Він перший полюбив ї...

Чи пам’ятаєте, коли я
Замовкли молитви, озвались гучні
І рушила серед юрби труна;
Мені в душі озвались інші тони,

На весіллі бринять чарочки,
Хай здорові живуть молодята
Хай живуть, як в гніздечку пташки,
Хай кохаються, мов голуб’ята