
Леся Українка
10 Бахчисарайський дворець
Хоч не зруйнована – руїна ся будова,
З усіх кутків тут пустка вигляда
Здається, тільки що промчалась тут біда,
Мов хуртовина грізная, раптова
Зоряне небо
Зорі, очі весняної
Єсть у мене
Моя люба зоря ронить в серце
Я сьогодні в тузі, в
Сон
Посвята Александрі
Був сон мені колись: богиню
Фантазії вбачали мої очі,
І друга любого подобу
7 Байдари
Дорога довга
Чагарі, долини,
На небі палкому ніде ні хмари
Ми їдемо, спочинку ні хвилини
«За правду браття єднаймось щиро»
За правду, браття, єднаймось щиро,
Єдиний маєм правий шлях,
Єдину, браття, всі маєм віру,
Єдине серце у грудях
Давня весна
Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки
Сафо
Над хвилями моря, на скелі,
Хороша дівчина сидить,
В лавровім вінку вона сяє,
Співецькую ліру держить
Легенди
Саул
Трагедія
Любка
Була в мами доня,
Любка чорнобрива,
Розумная, гарна та нетерпелива
Було, часом мама в місто виїжджає,
«Ой здається не журюся»
Ой, здається – не журюся, таки ж я не рада,чогось мені тяжко-важко, на серці досада
Ой кину я ту досаду геть на бездоріжжя,зійшла моя досадонька, як мак серед збіжжя;а я той цвіт позриваю та сплету віночка,кину його, червоного, в воду до пото...
Дочка Ієфая
Пусти мене, мій батеньку, на гори,
Де ряст весняний золотом жаріє,
Де вітер цвіт в мигдалів обсипає,
Хай він мене дощем рожевим скропить,
Подорож до моря Посвята сім’ї Михайла Ф Комарова
1
Прощай,
Волинь
прощай, рідний куточок