Леся Українка

Великеє місто
Будинки високі,
Людей тих – без ліку
Веселую чутно музику

Далі, далі від душного міста
Серце прагне буять на просторі
Бачу здалека, – хвиля
Грає вільно по синьому морі

Україно
Плачу слізьми над
Недоле моя
що поможе ся туга

Чорна-чорна та глибока ніч
Є такі тут погляди жіночі)
Вітер мчить шалено із півночі,
Мов тікає від погоні пріч

Хто не жив посеред бурі,той ціни не знає силі,той не знає, як людиніборотьба і праця милі
Хто не жив посеред бурі,не збагне журби безсилля,той не знає всеї мукипримусового безділля
Як я заздрила тим людям,що не мали відпочинку,поки їх не...

Палкого сонця промені
На кладовище сиплються, мов стріли,
На те каміння, що вкрива могили,
Де правовірні сплять, піддані божі

Таки недарма
Північний гість… Дивлюся ранком
Вже заволочено
Сіреньким небо

В час гарячий
Виглядаю у вiконце:
Ясне небо, ясне море,
Яснi хмарки, ясне сонце

Товаришу мій
не здивуйте з лінивого вірша
Рифми, дочки безсонних ночей, покидають мене,
Розмір, неначе химерная хвиля,

Ось вони йдуть
Корогва у них має,наче вогонь
Наче дим наступає,сива юрба
Сунуть лави тісні,чутно – співають «про волю

Хоч не зруйнована – руїна ся будова,
З усіх кутків тут пустка вигляда
Здається, тільки що промчалась тут біда,
Мов хуртовина грізная, раптова

На помості корабельнімрозгорілося багаття,то матроси розпалили,щоб закляклі руки гріти
І крізь мокру сніговицюбачу я вогонь червоний,наче сонце, що конаєу молочній білій млі;а навколо нього мріютьначе тіні чорних птахів –то матроси італьянськ...