Мимоволі тихий берег океану,
Відпускає тих, хто бути не бажає,
Навіть мрію довгождану
З шумом моря в вічність проводжає.
Закриваються усі дороги входу,
І пустує вихід, наче одинокий.
Хтось кричить, благає про свободу,
Серед степу, що такий широкий.
Відправляється останній рейс
І літак здіймається до неба,
Через гори, де розквітнув едельвейс,
Відпускає те, що вже не треба.
Проводжають поїзди щодня,
На вокзалі море сліз й розлуки.
Тільки ти, тримай мене, тримай...
Не відпускай ніколи мої руки.
