“Ти схожа Дві краплі води”
Ти схожа
Дві краплі
Упало з весла золотого
Ти схожа, як дві
Ти схожа
Дві краплі
Упало з весла золотого
Ти схожа, як дві
Лопушана долоня виважує чисту краплину,успадковану з ночі — цей скарб над скарби;як і ти, я стою нищуном коло тинуі стискаю у жмені таку ж крапелину,а над нами кружляють хапкі голуби…— Мамо, нащо ота жалива кругом хати,дерев’яні шеренги, бундючний...
Чого цвірінькаєш, дурний, чого голосиш
Хіба ж ти трясці захотів
Що заманулося, чого ти не попросиш,
Чи сім’ячка, просця, пшонця, чи то
Альби1Ми підійшли до церковних стілі стояли до рана
А потім я лишився один
Я тут один, кохана
Я зостаюсь, моя золота
1Твій усміх має спокій квіту,бо суть тобі дана й відкрита:цвісти й горіти, в пустку світуз красою йти, щоб краще жити
Щоб жити краще, ширше, вище
О, більше світла
Більше сонця
Я дві пори в тобі люблю
Одну, коли сама не знаєш,
Чого ти ждеш, чого бажаєш
Уваги, ревнощів, жалю