він - Популярные cтихи, рассказы и фанфики

Холодна кава і так невчасно
Остання згадка сидить у кріслі
А він приїде. Моя уява
малює чітко картини грізні.
Як зустрічати? Обняти може

Цей дождь за вікном,
І він же на обличчі..
Заснув тихим сном,
Тебе він не покличе.
Так сумно йому,

Виходжу в сад, він чорний і худий,йому вже ані яблучко не сниться
Шовковий шум танечної ходийому на згадку залишає осінь
В цьому саду я виросла, і вінмене впізнав, хоч довго придивлявся
В круговороті нефатальних змінвін був старий і...

Дивився він востаннє на Вкраїну
Яка була давно уже не та
Попалена,обернута в руїни
Та все одно єдина і свята
Згадав він суд із вироком останнім

Уста говорять: «він навіки
А серце каже: «ні, він не
Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча
Тремтить-бринить, немов сльоза гаряча,

Мене він кликав таїною світу
Мурашник в лоні лісових висот,
Як небо кличе на чужу орбіту,
В казкове коло неземних істот

Він шукає себе в рядках,
У лаштунках і чашках кави
Не бував він у всіх дверях
І на всіх не сидів він лавах
Ці цигарки його спасіння

Як упав же він з конята й на білий сніг
— Слава
Слава
— докотилосьі лягло до ніг