Дивився він востаннє на Вкраїну
Яка була давно уже не та
Попалена,обернута в руїни
Та все одно єдина і свята
Згадав він суд із вироком останнім
Який життя йому не віщував
Згадав сім`ю,згадав дитинство раннє
І кілька слів прощальних прошептав
Пробач матусю за недоспанії ночі
Пробач за те що внуків не ростиш
Пробач за сповнені гіркими слізьми очі
Надіюсь мамо ти колись мене простиш
Пробач кохана що не одруживсь з тобою
Пробач за те що діток в нас нема
Пробач,та краще залишись одною
А ніж вдовою з дітьми лишишся сама
Прощай Вкраїно ,вічна тобі слава
З останніх сил що були прокричав
Плеснула кров немов вулкана лава
Коли цю мову постріл обірвав
