«Уста говорять «він навіки згинув!»

Уста говорять: «він навіки

А серце каже: «ні, він не

Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча?

Тремтить-бринить, немов сльоза гаряча,

Тут в глибині і б’ється враз зі

Я тут, я завжди тут, я все з

Так завжди, чи в піснях забути хочу муку,

Чи хто мені стискає дружньо руку,

Чи любая розмова з ким ведеться,

Чи поцілунок на устах озветься,

Струна бринить лагідною

Я тут, я завжди тут, я все з

Чи я спущусь в безодні мрій таємні,

Де постаті леліють ясні й темні,

Незнані й знані, і наводять чари,

І душу опановують примари,

А голос твій бринить, співа з

Я тут, я завжди тут, я все з

Чи сон мені склепить помалу вії,

Покриє очі втомлені від мрії,

Та крізь важкі, ворожії

Я чую голос любого привиддя,

Бринить тужливо з дивною

Я тут, я завжди тут, я все з

І кожний раз, як стане він бриніти,

Тремтять в моєму серці тії квіти,

Що ти не міг їх за життя зірвати,

Що ти не хтів їх у труну сховати,

Тремтять і промовляють враз зо

Тебе нема, але я все з тобою!»Kimpolung,