Якби зустрілися ми знову

Якби зустрілися ми знову,

Чи ти злякалася б, чи ні?

Якеє тихеє ти

Тойді б промовила мені?

Ніякого.

І не пізнала б.

А може б, потім нагадала,

Сказавши:

Снилося дурній».

А я зрадів би, моє диво!

Моя ти доле чорнобрива!

Якби побачив,

Веселеє та

Колишнє лишенько лихеє.

Я заридав би, заридав!

І помоливсь, що не правдивим,

А сном лукавим розійшлось,

Слізьми-водою

Колишнєє святеє

Друга половина 1848 г.,

Косарал]