3 min read
Слушать

Перебендя

Перебендя старий, сліпий,

Хто його не знає?

Він усюди

Та на кобзі грає.

А хто грає, того

І дякують люде:

Він їм тугу розганяє,

Хоть сам світом нудить.

Попідтинню

І днює й ночує;

Нема йому в світі хати;

Недоля

Над старою головою,

А йому байдуже;

Сяде собі,

Ой не шуми,

Заспіває та й згадає,

Що він сиротина,

Пожуриться, посумує,

Сидячи під тином.

Отакий-то Перебендя,

Старий та химерний!

Заспіває про Ч а л о г

На Г о р л и ц ю зверне;

З дівчатами на вигоні

Гриця та веснянку,

А у шинку з парубками

С е р б и н а,

Ш и н к а р к

З жонатими на

Де свекруха злая)

Про тополю, лиху долю,

А потім

У г а ю;

На базарі — про Л а з а р я,

Або, щоб те знали,

Тяжко-важко заспіває,

Як Січ руйнували.

Отакий-то Перебендя,

Старий та химерний!

Заспіває, засміється,

А на сльози зверне.

Вітер віє-повіває,

По полю гуляє.

На могилі кобзар

Та на кобзі грає.

Кругом його степ, як

Широке, синіє;

За могилою могила,

А там — тілько мріє.

Сивий ус, стару

Вітер розвіває;

То приляже та послуха,

Як кобзар співає,

Як серце сміється, сліпі очі

Послуха,

Старий

В степу на могилі, щоб ніхто не бачив,

Щоб вітер по полю слова розмахав,

Щоб люде не чули, бо то боже слово,

То серце по волі з богом розмовля,

То серце щебече господнюю славу,

А думка край світа на хмарі ґуля.

Орлом сизокрилим літає, ширяє,

Аж небо блакитне широкими б’є;

Спочине на сонці, його запитає,

Де воно ночує, як воно встає;

Послухає моря, що воно говорить,

Спита чорну гору:

Чого ти

І знову на небо, бо на землі горе,

Бо на їй, широкій, куточка

Тому, хто все знає, тому, хто все чує:

Що море говорить, де сонце ночує.

Його на сім світі ніхто не прийма.

Один він між ними, як сонце високе.

Його знають люде, бо носить земля;

А якби почули, що він, одинокий,

Співа на могилі, з морем

На божеє слово вони б насміялись,

Дурним би назвали, од себе б

Нехай понад морем,— сказали б,— гуля!”:

Добре єси, мій кобзарю,

Добре, батьку, робиш,

Що співати,

На могилу ходиш!

Ходи собі, мій голубе,

Поки не

Твоє серце, та виспівуй,

Щоб люде не чули.

А щоб тебе не цурались,

Потурай їм, брате!

Скачи, враже, як пан каже:

На те він багатий.

Отакий-то Перебендя,

Старий та химерний!

Заспіває весільної,

А на журбу зверне.[1839,

Петербург]

0
0
53
Give Award

Тарас Шевченко

Стихи Тараса Шевченко. (25 февраля [9 марта] 1814 — 26 февраля [10 марта] 1861) — украинский поэт, прозаик, мыслитель, живописец, график, этногр…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Цветок поражения
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+