Якось-то йдучи уночі

Якось-то йдучи

Понад Невою… та, йдучи,

Міркую сам-таки з

Якби-то,— думаю,—

Не похилилися

То не стояло б над

Оцих осквернених палат!

Була б сестра, і був би брат,

А то… нема тепер

Ні бога навіть, ні півбога.

Псарі з псарятами царять,

А ми, дотепні доїжджачі,

Хортів годуємо та плачем».

Отак-то я собі вночі,

Понад Невою ідучи,

Гарненько думав.

І не бачу,

Що з того боку, мов із ями,

Очима лупа кошеня

А то два ліхтаря

Коло апостольської брами.

Я схаменувся,

Святим хрестом і тричі

Та й знову думать

Про те ж таки, що й перше думав.13 ноября [1860,

Петербург]