По улиці вітер віє

По улиці вітер

Та сніг замітає.

По улиці

Вдова

Під дзвіницю, сердешная,

Руки

До тих самих, до багатих,

Що сина в

Позаторік заголили.

А думала

Хоч на старість у

В добрі одпочити.

Не довелось.

Тую

Та пречистій

Свічечку за

Друга половина 1848 г.,

Косарал]