Якби з ким сісти хліба з’їсти

Якби з ким сісти хліба з’їсти,

Промовить слово, то воно б,

Хоч і як-небудь на сім світі,

А все б таки якось жилось.

Та ба!

Нема з ким.

Світ широкий,

Людей чимало на

А доведеться

В холодній хаті

Або під тином простягтись.

Або… Ні.

Треба одружитись,

Хоча б на чортовій сестрі!

Бо доведеться

В самотині.

Пшениця,

На добрім сіялись лану,

А люде так собі

І скажуть:

Десь його убито,

Сердешного, на

О горе, горенько мені!4 ноября [1860,

Петербург]