Якби з ким сісти хліба з’їсти,
Промовить слово, то воно б,
Хоч і як-небудь на сім світі,
А все б таки якось жилось.
Та ба!
Нема з ким.
Світ широкий,
Людей чимало на
А доведеться
В холодній хаті
Або під тином простягтись.
Або… Ні.
Треба одружитись,
Хоча б на чортовій сестрі!
Бо доведеться
В самотині.
Пшениця,
На добрім сіялись лану,
А люде так собі
І скажуть:
Десь його убито,
Сердешного, на
О горе, горенько мені!4 ноября [1860,
Петербург]
