May soul is dark
Я знов самотній і проклятий, —схилився тяжко до вікна:на мурах, ніби на розп’яттях,ворони виють в небеса.їх чую крики ізнадворуу серці зрадженім
Куди, куди втічу від горя,від тих зловісних голосів?..
Упала буря із-за боруна місто пилом і піском,змела на вітер птицю чорну,неначе пір’я під погром,та й кинула мені зоколамалу стеблину пирію,щоб завихрити з нею вгоруі думу змучену мою!
Мене ти, думо, залишила,як невтишиме в сповитку,перед парадними дверимаридать без відгласу на брук,аж доки пси криві почуютьі не потягнуть у рови,де мої сестри з сіл ночують,що ласку, юність продали, —і у помиях там і сміттіпокинуть кості мої
Ніколи верби верховіттямз полів не прийдуть їм шуміть.
Я знов самотній і проклятий —схилився тяжко до вікна:на мурах, ніби на розп’яттях,з пилами буря умира.
Осьмачка Тодось
Other author posts
Міщани поема
Л І1Давно за синю хмару сонце впало,з-над Києва пісок густий одплів,а денний клекіт одійшов помалутуди, де сквери квітнуть та гаїі веселять муровані будівліта ловлять роси із небес вечірніу соковитий та тремтючий лист,що на вітри небесні ясно звис...
Мандрівка
Я був не з криці, не з заліза, не з бетонутоді, коли безправний без мети ходив,і люди українські пити й самогонумені давали, мов джерельної води І там, де з праці кам’яніють в пальцях жилиі висихає з горя слізне джерело,мене спочити люди част...
Загадка
В-ці Коли зблисне річка в рогозі,під сонцем ринучи в стави,я босі ноги згадую в грязі,що мовчки бачили і ви І відвертаюся лицем від плес,де й сонце соромом стає,бо ви його з водою, як з небес,у серце занесли моє
Монолог
Око, око, не дуже бачиш ти глибоко Т Коли ти, Боже, рушив світом зорі й водиі випустив на землю тварі і народи,то мусів би і вічну правду дати їм,що по заслузі насилає хмари й грім…щоб кожній нації хоч трохи дати небаі не ввести в з...
