3 мин
Слушать

Бронзові м’язи

Збірка

Привітання життя»

Пісня

Сонце любимо та спорт,

Наша пісня складена в мажорній гамі,перегонів любимо бурхливий гамір,просто й без хитання в портчовен наш пливе.

Гімнастичний крокгуркотить на грищі, наче тарабан;це вистукуємо наш залізний ямб.

Прискає пісок.

Любимо: змагання труд,шлях під гору, далеч, розмір, погляд просто,усміх, промінь сонячний і вільний простір,й хвиль рвучких сміливий скрут.

Нас утома не поборе.

Відпраці серце нам не хворе.

Сонця жар справляє, що тіла блищать, мов бронза.

О, який рекорд ще зможемо здобути, бозна:може, перемінимосвіт.

Ратище в руках нам свищей пестить ляском диск,понад гуркотливе грищекулі срібний блискй має м’яко м’яч.

Ми не знаємо невдач,лиш:розкіш небезпеки,радість перемоги.

Нас не болять ноги,як маршуємо,сильні, мов дейнеки,смілі, мов ушкали,на найвищі скали.

Прибранів вічної весни зелений буз,махом руки, маршем ногивітаємо сонця брусми — бадьорі, бронзові боги.

Біг на 1000

Віддих свище в легенів брилах,наче буревій.

Пливу легенько на ніг крилахв синій обрій мрій.

Я не вихаю руками, я не вихаю ногами;закам’янілий тан.

Я тільки орю по морю персами, я тільки порю повітря тами,наче залізний танк.

Я не підношу ніг, я не підношу рук;закостенілий рух.

Я вистрілений зі стрільна рушниці стріл, я випнутий лук,розвійний вітру дух.

Попід мною в противну сторону біла піску каскададесь вдаль жене.

Дубовим тараном мені на груди пада та, наче градом,в очі менезернами тне.

О біла смуго піску!

Я тебе зімну,не загородиш мет;о райдуго піскова!

Я тебе зігну,ще ти спиниш свій лет!

Кудою гляну, кудою гляну —тисяча очей в імлі,поглядів банить п’ястук,батоги вигуків тнуть,гарпуни люті, злі.

О, не треба оплесків, не треба, ні!

Дарма не складайте рук.

Вашого ентузіазму павукгреблею не буде мені.

Я ніколи не стану, я ніколи не стану;якбиндочку мети прорву,в синій обрій розтану.

Скок

Набрав повітря в груди,аж засвистали звуком флейт.

Підніс жердину вгору;так птах підносить дзьоб,як починає лет.

Немов стовпи у землю,вбив ноги у сажневий крок.

Пробитий наскрізь вітер.

Ніг видно лиш галоп.

Угору стрелив скок.

Штовхнув себе, й воринувідкинула назад рука.

Залопотали в вітріі ноги й руки враз,мов крила вітряка.

Хоч тіло олив’яне,здається, що легкий, мов лист.

Сумний, що не зістане,мов парус понад крикоммас,поволі впав униз.

Дівчина з

Гляджу захоплений по оболоніі слова вигукнути з уст не можу,гляджу на тебе, горду, гарну, гожу,і як стоїш, застигла у розгоні,струнка Діано з місяцем в долоні.

Рука пташиним вкрала легкість перцям,твій рух гнучкий розбурхує до краю.

Не бачу вже нічого більш, лиш знаю:юрбу схвилюєш ти шаленим герцем,моїм, неначе диском, кинеш серцем.

Квадратова площа.

Нитяний місток.

Білі молодці й дівчата білісновигають поміж стінами сітокпо піску, що мов підлога в віллі.

Мірні, рівні, певні, круглі рухи,білі плями на мінистім полі,аж здається, що безжурні духиграють жеребом своєї долі.

Змагання

Пухке лице судді, неначе в бонза,та свиставки пронизливий сигнал,захоплення в очах довкола пал.і плескіт рук, і мого тіла бронза.

Дають побіди келих у долоні,беру його в мовчанці сам німий,а на землі лежить противник мій,повалений в подвійному нельзоні.

Я — грецький бог з античної статуї —виходжу з жестом гордої поваги,дарма, що оплесків гудуть ще струї.

Несу здобуту чарку в свій притин,я хочу пити, я горю від спраги,до уст бокал підношу — в нім полин.

0
0
48
Подарок

Антонич Богдан-Ігор

Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава …
Другие работы автора
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Сегодня читают
Ryfma
Ryfma - это социальная сеть для публикации книг, стихов и прозы, для общения писателей и читателей. Публикуй стихи и прозу бесплатно.