Немов метелик полум’яний,на кущ тернини сонце сіло.
У твої очі синьо-тьмянідивлюсь натхненно і несміло.
Коли нас ніч розділить сонних,серця заб’ються в нас окремо,щербатий місяць снами томить,чарує мертво і зелено.
Та не лякайся, моя люба,спокійно тої жди хвилини,коли коханням день окрилить,коли весна на кущ терниниметелик сонця знов пришпилить.29 березня 1935
