1 min read
Слушать(AI)Рубач
ч. 2О чорний пугачу, не кряч,що всюди лиш журба є,бо є ще радісний рубач,що дрова з піснею рубає.
Ще є веселий дроворуб,веде з життям невпиннорукопашний бій,завжди веселий, наче дуб.
Поете чорних рук, потіхи зерно сій!
Бо прийде, прийде нагороди деньтерплячим, милосердним і хоробрим.
Не знатимеш уже сумних пісень.
Найбільше щастя – бути добрим.
Понести радість і любовдо бідних, до похилених,нуждарських
І стільки нарубати дров,щоб більше не булонетоплених кімнат.29 березня 1932 р.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Народини ідеї
За вікнами пливе ніч тиха,та тиша сутінками диха,сидить в кімнаті при столі,десь, мов сичі, сичать жалі,далекий шепіт лине в вуха,далека далеч давить духа Ступає сумнів сном поволіта стукає тихцем до волі Глухий глузливий глум, пихаголки...
Запрошення
Вже спалюється день на вугіль ночі,росою вечір трави з попелу полоще,і ляк, мов свердел, твоє серце точіть,і місяць тіні згублені полошить Самітний друже, мов у ночі пояс,ти в таємничість світу оповитий В цей вечір весняний ходи зо мноюв...
Ротації
Біжать алеї звуків, саджених у гами Мов на акорд, упав поверх на поверх Греблі жовтих мурів, денний вулиць гамірвід берега по берег, тінь вінків дубових Мусує день, мов склянка золотого чаю,прочищена блакить, ввиш мряки шумовиння
Ніч на площі Юра
Північ чорна, наче вугіль,ходить тінь по площі Юра,в’ються обручами смугина блискучих сірих мурах Місяць — таємничий перстень,вправлений у ночі гебан Будеш в срібнім сяйві мерзтипід холодним дахом неба Відрізнити сам не можеш,що тут...
