ч. 2О чорний пугачу, не кряч,що всюди лиш журба є,бо є ще радісний рубач,що дрова з піснею рубає.
Ще є веселий дроворуб,веде з життям невпиннорукопашний бій,завжди веселий, наче дуб.
Поете чорних рук, потіхи зерно сій!
Бо прийде, прийде нагороди деньтерплячим, милосердним і хоробрим.
Не знатимеш уже сумних пісень.
Найбільше щастя – бути добрим.
Понести радість і любовдо бідних, до похилених,нуждарських
І стільки нарубати дров,щоб більше не булонетоплених кімнат.29 березня 1932 р.
