Не мусили писати віршів,спокійний мати день, спокійну ніч.
Віднині смак вина мені погіршав,світ помутнів довкола віч.
Не знаєте страждань поета,для нього дні — мов шпаги, ночі — гірші,кожна хвиля має гостроту стилета,переслідують і гонять ненаписані вірші.
Галки, ворони, гавилопочуть крилами в ночах і днях.
Рахманна лента славиза серця не заплатить жах.
Галки, ворони, гавиклюють усі гадки в сувоях втоми,в божевільнім гоні, без угавуїдуть серцем сріблястими саньми.
Дуднить, гуде земля,лящать і свищуть батоги.
О кругойдучий шлях,клятьба моєї снаги.
Зайві, зайві остроги.
Трійка диких бігунівгуляє й гризе остроги,бере під ноги місяця пів.
Курява срібним клубомтоптаний сніг несе.
З рушниці гримнули їм в зуби,хай щезнуть, пропадуть на все.
А може, ні… Думки несталі.
Нехай стрілою грудь пробита,нехай торощать далімене їх золоті копита.
