Срібні сани
Не мусили писати віршів,спокійний мати день, спокійну ніч.
Віднині смак вина мені погіршав,світ помутнів довкола віч.
Не знаєте страждань поета,для нього дні — мов шпаги, ночі — гірші,кожна хвиля має гостроту стилета,переслідують і гонять ненаписані вірші.
Галки, ворони, гавилопочуть крилами в ночах і днях.
Рахманна лента славиза серця не заплатить жах.
Галки, ворони, гавиклюють усі гадки в сувоях втоми,в божевільнім гоні, без угавуїдуть серцем сріблястими саньми.
Дуднить, гуде земля,лящать і свищуть батоги.
О кругойдучий шлях,клятьба моєї снаги.
Зайві, зайві остроги.
Трійка диких бігунівгуляє й гризе остроги,бере під ноги місяця пів.
Курява срібним клубомтоптаний сніг несе.
З рушниці гримнули їм в зуби,хай щезнуть, пропадуть на все.
А може, ні… Думки несталі.
Нехай стрілою грудь пробита,нехай торощать далімене їх золоті копита.
Антонич Богдан-Ігор
Other author posts
Сад
Біологічний вірш у двох відмінах1Тріпочуться слова, мов бджоли на дощі,вривається розмова, ледве розпочата,спалахують думки й ховаються мерщій,і погляд, мов метелик, ясний і крилатий Кімната нам заміниться в квітчастий сад,і сплетемось, обняв...
Гірка ніч
Заснули люди в чорнім місті,під ковдрами леліють сни Твоєї мрії не поміститьцей світ безкраїй та тісний Замовкли голоси охриплі,і спокій крила розпина,і північ зерна маку сипле,та не для тебе тишина І ось дрібний чорнявий хлопецьпід...
Кличу
Ці слова схвильовані,ці слова неспокійні, грізні Їддю часу опльовані,наче коні бичованібатогами, злітають пісні Це тобі я складаю дань слів,динаміко суворих днів Хоч в саду понад сливоюромантичної пташки нема,мов добою щасливою,своє...
Ранок юнаків
Вилітають — лиш стопи дзвенять,аж майдан задрижав, розспівався Наче курява, стукіт піднявся,мов туман, коли вітер шугне,буря кроків пливе взапашне,промінливе повітря та гнепо дорозі усе, мов солому На піску, на камінню дзвінкомув бігу но...
