За вікнами пливе ніч тиха,та тиша сутінками диха,сидить в кімнаті при столі,десь, мов сичі, сичать жалі,далекий шепіт лине в вуха,далека далеч давить духа.
Ступає сумнів сном поволіта стукає тихцем до волі.
Глухий глузливий глум, пихаголки гадюк у серце пхата на чоло бліде піт кволий.
Уста шепочуть: чи ніколи?
Та враз в очах заграв огонь,гарячу скронь взяв до долонь.
В хитанні мукою своєюзнайшов пророк нову ідею.
