Романтизм

Над морем в хмарах марить чорна галич,ліричний місяць потопає в тінь.

І дикі скелі й синя далечінь.

Пливуть похмурі Байрона ушкали.

В городі в темну ніч самітний Вертерна зір вазі сам важить світ і серцесвоє й сумує, що живе, не вмер ще.

О ти, покрово хворих серць, о смерте!

Є два світи: один круг нас, а другий —це ми; між ними вічна боротьбалягає на життя клеймом напруги.

Чи ж не сильніші в грудях буревії,як порожнечі дійсності клятьба?— Не знали, що гарніший світ від мрії.