Нотується вся радість на листку,а на чолі — журба печаттю Каїна.
І пишеться все добре на піску,а все лихе карбується на камені.
Все сонячне викреслює рука,дощем чорнильним листя переписує,ляга на плечі темрява важка,над головою виростає
Ще ні вершка не видно, ні піску,ні шелесту не чути, ані голосу,засвічено дорогу лиш баску,і котиться прожите по ній
Слідом же листя кружеля сухеу смужці світла,у гінкому промені,стирається все добре, а лихевсе глибшає, бо до душі
По суцвітті лиш солод виступа,а гіркота розлита всюди широко.
Я низку літ прожив, немов проспав,та ти мене збудила своїм вигуком.
І глянув я: химерні деревакорінням чорним угорі гадючились,світ ніби перекинувсь — в головахлежав той камінь, що бувзлом озвучений.
А в смужці чорній, в промені пітьмикружляло листя мідяне,
Котилось біле колесо зими,що сходило мені тепер щовечора.***
