1 min read
Слушать(AI)“З серцем повним смутку-горя”
З серцем, повним смутку-горя,
Утомився я
І прийшов на берег моря,
Щоб журбу свою
Хвилі, хвилі!
Люту
Ви з грудей моїх
Утопіть її, гадюку,
На край світу
Стали хвилі і
І крізь сльози бачив я,
Як в журбі моїй
Море, небо і земля.1908
Олександр Олесь
Олекса́ндр Іва́нович Канди́ба (23 листопада [5 грудня] 1878, Білопілля, Харківська губернія (нині — Сумська область) — 22 липня 1944, Прага, Пр
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Лебідь
На болоті спала зграя лебедина Вічна ніч чорніла, і стояв Спало все навколо, тільки білий Тихо-тихо сходив кров’ю своїх ран
“Душа моя – пустка холодна й німа”
Душа моя — пустка холодна й Нічого в тій пустці самотній нема: То вітер розвіяв, то хвилі зірвали, То, граючись, діти малі розібрали
“Хіба не бачите що небо голубіє”
Хіба не бачите, що небо голубіє, Що сонце ранками всміхається ніжніш, Що вся земля в якімсь чеканні дивнім мліє, І легше дихає, і дивиться ясніш
Моїй матері
Приснилося, що я вернувсь додому Іду, дивлюсь: мій край, моя земля, Сміються в сонці Річки, і села, і поля
