Vityok

Людмилі Б. присвячується…
Я знаю — кохаєш,
Бо відчуваю тебе.
Я вірю — чекаєш,

Людмилі Б. присвячується…
Чому так завжди у житті:
Якщо ти любиш — тебе ні?
Чому ж так боляче мені,

Людмилі Б. присвячується…
Чекай! Чому? Не залишай!
Постій! За що? Не покидай!
О, ні! Як так? Не поспішай!
Не йди! Що, вже? Не полишай!

Людмилі Б. присвячується…
Кицюня, ти просиш не підганять,
Та серце більше не може чекать.
Щодня воно тебе хоче кохать,

Людмилі Б. присвячується…
Киця, твоє “Кохаю” —
Повітря для мене!
І сенсу я не маю

Людмилі Б. присвячується…
Батька — дитині,
Мужчину — родині,
Коханця в кровать

Людмилі Б. присвячується…
Невже можливо передать словами
Страждання серця довгими ночами?
“Скажи, адже ти хочеш щось сказати.”

Людмилі Б. присвячується…
О, сонце, ти прекрасна!
І фігурна, і люб’язна.
Сили волі не займать,
То як же тебе не кохать?

Наталії М. присвячується…
(перший мій вірш)
Кохана, не зраджуй собі думками,
Вони, повір, безпідставні.
І даремно ти слухаєш інших –

Наталії М. присвячується…
Моя єдина!
Від усього серця я вітаю!
Так, від серця, бо воно кохає.
Зичу тобі світлої весни,

Ірині Р. присвячується…
Не розумію, що зі мною,
Я весь в захопленні тобою.
Щодня я думаю про тебе,

Ірині Р. присвячується…
Зненацька, мовби грім в грози
В моїм житті з’явилась ти.
Немовби ніч та у зими
Заполонила ти думки.