Ірині Р. присвячується…
Зненацька, мовби грім в грози
В моїм житті з’явилась ти.
Немовби ніч та у зими
Заполонила ти думки.
І як ліхтар в нічні часи
Мій шлях ним освітила ти.
Навіть із квітами весни
Не порівнять твоєї краси.
Та на фото в кольори
Бажанно зваблюєш все ти.
І навіть СМС-листи
Відверті присилаєш ти.
Та якби не хотіли ми,
Сім'ю свою все ж маєш ти.
А я з своєї доброти
Не розіб’ю твої мости.
І як хороші друзі ми —
Не натворю тобі біди.
06.12.10
© Тарасенко Віктор
