Таня Власенко

За кожну клятву, кожну обіцянку
Заплатиш, ти пам"ятай сповна.
І хтось десь там думками марить
Та мене у тебе вже нема.
Душа зносилась, стала вже стара

За нелюбов треба проститиТо вже моя і не твоя печаль,
І як я буду далі жити,
То вирішу вже я сама.
Та ніччю смуток іноді приходить
І десь у серці щось болить,

Кохають люди та не знають, що таке любов,А я тебе не згадую сьогодні знов і знов.
Прощатися вже час прийшов, лиш руку мені дай
Та ось дивлюся в твої очі й тобі мене не жаль.
Кохають душу, а не тіло, та ти один із тих,
Які то люблят...

Я хочу торкатись тебе Ця клята відстань між нами,
Я буду тебе цілувати,
Пестити, ніжно мовчати.
Скажи, що все буде добре

Мне бы тебя да на целую жизнь, Улыбаться с тобой, смеяться и плакать,
Создать бы про нас хороший фильм,
И гулять вместе в дождь и слякоть.
А по утрам пить вкусный чай,

Отдаю я тебя другой, Мне такой, как ты не нужен
Был родной мне, а стал чужой
Не любимый кем-то простужен.
Отдаю ей тебя навсегда,

И тут не спасет чашка теплого чая,
И не поможет ни кокой врач
От того, что очень больно
Жжет душу по кускам палач.

А теперь все чаще кофе
И спать в четыре утра,
И встречать рассвет солнца,
И думать, что я не твоя.
А теперь все громче музыка