Атомне
Я галактик ваших
Не вивчав у екстазі німому
Я — невидимий головастик,
Що живе у тобі самому
Я галактик ваших
Не вивчав у екстазі німому
Я — невидимий головастик,
Що живе у тобі самому
Для чого
Можливо, заради
Мене повернула година
На землю, з якої для рим і
Часом уявлю оце
В томику
І виплачусь над
Враз тюремне
Довго я виходив із війни,
Пробивав духовне скам’яніння
Вірші давніх
А де ж вони
Духовна суть — не шаровари модні,
Не звичка, що з роками промина
Я — той, що був, і той
що є сьогодні,
Як можна пояснити ці
Природи чи суспільної доби:
Ще до схід сонця у мордовськім
З’являються ворони й голуби
Горланить радіола через стіни,
Коханку з перепою б’є сусід
А я гортаю фото з України
Від тих, кого не бачив десять літ
Був березняк — стрункі
Черкали темінь хмар важку
А восени
Жбурляли золото в ріку
Сіре небо сірої
За шибками нашими стоїть
Десь летять космічні кораблі
До яких причалів і століть
Вставали, мужні і прямі,
Сини віків, сини планети
Щоб не конати у ярмі,
Ішли на списи й кулемети
Пам’яті Олени
Як слово у нашій мові
Так біль у живих світах
Без болю немає любові
Від Рузвельта до Сталіна
Прибув з запитанням:— Що руським треба,
Щоб швидше цій війні настав
І мирний дим із хат піднявсь до неба