Авторське побажання

Часом уявлю оце

В томику

І виплачусь над

Враз тюремне

Стане осоружним і нудним.

Сам пораджу: не купуй, читачу,

Ці пропахлі потом сторінки,

До яких належать у

Не квіткові

Дротяні вінки.

Бачиш, друже: в нас на квіти

В зоні є п’ятірка мальв–сиріт)

Отже, римування

Пристосоване до слова “дріт”.

Ох, те слово!

У звучанні

Воно ріже вухо знов і знов

Бо у серце западає гірше,

Ніж “троянда” чи, скажім, “любов”.

Хай цвітуть троянди.

Хай у

Всюди линуть радісні пісні.

Та, даруйте, нагадати треба:

Десь натягують самі для

Люди загорожі дротяні.

Думкою до них вертайся знову,

Доки ще лишився на

Хоч один, хто за правдиве

Корчиться у дротяному злі.

Лиш коли останній

Вернеться з тюремної імли

В кочегарці найдешевших

Ці рядки безжалісно спали.

То не жертва й не духовне мито,

Що з поета вимагає Зло

Просто хай вони поможуть

Все, що таврувало і пекло.

Ну, а я, здолавши

На шляху до вічних володінь,

Цим рядкам, що в серці визрівали,

Мовлю: ви мене

Від душевних зривів і падінь.