Луків Микола

Капітанові сорок років,
Розумієте — сорок років
Це немало вже — сорок років,
Та яких іще сорок літ

За все, що маю, дякую тобі,
За все, що маю і що буду
Ночами сняться зорі
І вишні білі на причілку хати

Весняний день
Вологий вітер
Хмари
Гримлять струмки

Пам’яті Володимира
Голубі опівнічні дощі,
Оповите туманами місто
У під’їздах — ніде ні душі,

Мені з тобою добре як ніколи
За вікнами осінній дощ шумить
І коли міг би — зупинив би мить,
Мені з тобою добре як ніколи

Серед саду біла хата,
Білий цвіте, будь за свата
Плинь за тихою водою,
Повертайся з молодою