Луків Микола

Капітанові сорок років,
Розумієте — сорок років.
Це немало вже — сорок років,
Та яких іще сорок літ!

За все, що маю, дякую тобі,
За все, що маю і що буду
Ночами сняться зорі
І вишні білі на причілку хати.

Весняний день.
Вологий вітер.
Хмари.
Гримлять струмки.

Пам’яті Володимира
Голубі опівнічні дощі,
Оповите туманами місто.
У під’їздах — ніде ні душі

Мені з тобою добре як ніколи.
За вікнами осінній дощ шумить.
І коли міг би — зупинив би мить,
Мені з тобою добре як ніколи.

Серед саду біла хата,
Білий цвіте, будь за свата.
Плинь за тихою водою,
Повертайся з молодою.