Рубчак Богдан

Крихітно поламана моя дама.
Тремтить дробинаочей в очах.
Манауст на мені.
Дрижить.

Самотні дівчатаносять на грудях стигми місяця— два відображення його обличчя —що сповнюються жадібним стражданням, коли ніч,що сповнюються нестримною спрагою,і п’ють його повно.
І тодів золотих плесах їхнього волоссяпалає повня місяця,а їхні…

Паріс у Третій
Столиця поїздами й антенами ніч намацує.
Не егіда Атени, а брудна фіранка в готелітепер мені бринить,
Гекторе, і мені добре.

* *
У клітці піснімовчання біла птиця.
Це дар коханій.
Пісня для