Вігілії CVIII
Із книги
На лезо – слух, аж сизо; погляд
Передчуття, де – ледь земля прочахла
Всі маяки – ганчір’ям – у панчоху
Із книги
На лезо – слух, аж сизо; погляд
Передчуття, де – ледь земля прочахла
Всі маяки – ганчір’ям – у панчоху
Струс
Поле закрутилося
І — до ноги — структури апатичні
Усе, що доти — виважене й точне,
Пустеля —
З ацитиленовим кар`єром смерти
Щораз розпеченіші
Нескінченної повивальні
Воює далі, хоч давно помер,
Самітній лицар в тилягах цеглястих
Як гупа серце крізь опале листя
Єдиний змиг, — й помандрував крізь мур
Із книги
Вхід
Брама смерти
Світловий пілон
В краплину ліг, як в мандрівну труну,
Що — відсвіти, — світ видовжень, — азалій,
І — двері — в позолоті на камзолі,
Куди — ще предки — золоте руно,
з
Базарів Страшного
Від свята відсвіти
Ти справді ти, ти справді
Із книги
Крило метелика – айва, з якої – плед,
Що тягнеться з народжень до народжень
У срібло вхід: шляхів стрімка мережа,
Творення міту про коханця Діоніса і
Я зійшов у цю долину разом із світанком,
Але тепер мені перегородили дорогу яблука,
І ноги мої ранить трава, що обернулася в скелі,
Він роздмухує дзвін, як рукав,
На тілі у нього замість руки
І кілька гаків, щоб тримати маркізи над прилавками
І баби з тілами повними риб,
Лягуна
Штиль
І обрис корабля,
Який колись – у присмерку – пірати
З горлянки випурхнув й — під шкіру — горобець,
Щоб перебути поштовхи озону,
Що — сквапно — в переміщеннях
Гробницю, яку — досі ще — раби