Вечірня лягуна сонет

Лягуна.  Штиль.  І  обрис  корабля,

Який  колись  –  у  присмерку  –  пірати.

Серпи  зі  світел  –  суходіл  на  рейді.

Матерія  на  вищому  щаблі.

Кіоск  на  набережній.  Ліхтаря

В  неону  діжці,  що  –  усі  –  широти.

Від  молу  –  море  –  інші  габарити,

Лиш  –  часом  –  слину  –  хвиля,  як  верблюд.

Готель.  Каварня  –  міні  –  плянетоїд,

Зі  скриньки  голос  тишу  нагнітає.

На  пентаграми  листя  геть  пожовкло.

Ще  юнаки  –  гуртом  –  бальзам  поживний,

Хоч  вже  самі  цятки  –  від  багатьох.

Як  чути  ніч,  що  суходіл  хита.