Струс. Поле закрутилося
І — до ноги — структури апатичні.
Усе, що доти — виважене й точне,
На скрині дно, — на ній сидять
Із присмерку, із гною і ебену,
І — ні шпарини — в збочення чи втечу.
Ядро буття — пришвидшену летючість,
Долоню, що — й крізь ночі горобині.
Головоногі дмухають в козиці,
Аби — на пил — процес
І — хоч на мить — у вічність контрамарку.
І кожен — на свою — єдину мірку
Молотить прірву, що над ним тяжить.
Для пітьми — й дух — бандитський ватажок.2002
