3 min read
Слушать

Базар – поруч і осторонь

з

Базарів Страшного

Від  свята  відсвіти

Ти  справді  ти,  ти  справді

Щоб  ні  ступити,  ні

Жерун  буття,  обітниць  путь,

У  пута  –  низ  і

Крізь  помахи,  слова,

Глухих  падінь,  лунких  літань,

Вузлом  із  осетра  і  ножиць

І  світ  навпіл:  молюска

Струмка  легеню  в  попіл

Щоб  поверхом  рослинним

Спокутувать  куляску

Сточили  хмару  хробаки,

Краплину  видовжу  в  ріку!”

І  до  стеблистої

Жучок  протору

Так  м’яко,  що  ніхто  й  не

Погоди  плавальний

Ліг  відпочити  на  мохи).

Одбігши  вух  і  личаків,

Зорю  везуть  на  слимаку

Мчать  спалахи  на  патиках.

Забувши  циркулі  і  межі,

В  патьоках  тіста  і

Базар  на  боці  бабок  множить,

Стіну  піднявши  за

Ти  справді  ти,  чи  так

В  зелену  лутку  з

Являють  хлястик  пелюстки.

Забувши  первородний

Що  діялося  на  мостах!).

Грозою  аґрусовий  тинк

Задухи  помсту  й  тісноти

Пласти  природи  пролистав,

Листами  ляпаючи  з

Ти  справді  ти,  ти  дійсно  тут?”

Щоб  просвітами

Не  та  хода,  не  та

Із  пісні  вирвано  мотив,

Що  коней  колобком  мете.

Не  зупинити  те,  що  коїться.

Натовп?  І  до  води  звикають.

Метиловими

Базар  від  себе

Нехай  заказано  законом,

І  з-під  замка  нутро  докину”,

Жмутами  м’ясо  рве  зі

Ти  дійсно  ти,  чи  тільки

На  купу  розум,  тіло,  пам’ять,

Нехай  на  перехрестях  палять,

Новою  плоттю  вдягне

Із  попелу,  і  скрою

Воскресши  на  очах  зі

Стіна  –  стіни  зазнає  спротиву!”

Й  ніде  нікому  не  в  кутах,

Що  виживши,  живцем  кона,

Прозорі  зору

Стоїть  пейзаж  налитий  в  бутлі

Двигтять  рослинні  ранки  збуту.

Набік  молочну  плівку  будня

Й  комахокрилий  всесвіт  дудлять.

На  обрії  в  чохлах  майбутнє.

Каркаси,  полум’я  хребти,

Що  з  хрустом  з  місяця  ростуть,

Базар  по  каннах

Нехай  в  наперстку  зорі  сплять,

Нема  напарника  літать,

Самі  папуші  і  осли!”

Буття  із  діжки  –  питуном,

Весь  мерехтом  –  і  потонув.

Озерні  лепехи

На  лапах  спомин  пронесли,

Надсипавши  в  росу  паслін,

Й  по  той  бік.  Тільки  вогкий

Кривою  в  кровоносну

По  серце,  по  колодки

Сліпучістю  білків  і  гроз,

Назавжди,  так  увесь  нараз,

Від  світлоносної

Безсилий  глузд,  золою  розум,

В  сліпі  кути  ковтком  розносить,

Зустрів  –  і  захлиснувся

Ти  здійснення  чи  слуху

Огуддя  гублячи  і

Надмірну  проявивши  ревність,

Зворотного  домчали

На  паляницю  –  Суд  Страшний

Летять  на  дудці  хирляки.

Розтявши  душу,  дух

М’яку  виделку  вилива

Звиса  з  виделки  голова:

Веде  на  царство  половин,

Де  гусінь  губкою  з

Здіймає  міхи

В  світи  зернин  і  заковик,

Де  кущ-хижак,  глибин  тварина:

Весь  мацальця,  іде  по

І  покришкою  трощить  ранок,

Завинувшися  склом  від  реву,

Назавжди  узаконив  зриви,

Що  в  навіженість

Хоч  як  тебе  я  не  зрікавсь,

Базаре,  ти  з  усіх  лукавств,

Із  вироку,  із  кости  й

Відкраяний  (і  крицю  кривдять),

Із  розчинів,  як  нетля  пам’яті,

Навіки  в  застінки  –  злопам’ятний,

У  піджмурки,  у

Зелені  плями  на  руках.

Рай  цвіркуновий  на  жовтку,

На  капустяному  листку,

На  похваті  у  холодку.

Збіговисько  лопатекрилих,

Ластатих  вій,  обрубки  вимірів,

Розплесканих  пластами,

В  таке  завершення  світів,

Щоб  тільки  присмерком

По  той  бік  світла  й  сліпоти.

0
0
127
Give Award

Андієвська Емма

Э́мма Ива́новна Андие́вская (укр. Емма Іванівна Андієвська; род. 19 марта 1931, Донецк) — современная украинская поэтесса, прозаик и художница, …

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+