шевченко - Популярные cтихи, рассказы и фанфики

Когда сгустились краски,
Сомкнулись небеса,
Вместо улыбок — маски,
Вместо тепла — гроза…

Благодарю Тебя , Учитель,
Что Ты общаешься со мной,
Что сотворил во мне обитель
И там я слышу голос Твой.

Ты спас меня из рук врага,
Поднял , к груди прижал,
А он зубами скрежетал,
Что душу потерял,

«А не сошёл ли Он с ума?
К чему, зачем тревожит души?
Смотри – ка , целая толпа
Опять пришла Его послушать!

Люблю Отчизну я, но странною любовью
М
У мене дивна
Не прикрюся, коли я

Не пишний монумент із мармуру Ти залишив по собі,коли туди відходив, звідкіля немає вороття
За бронзу й мідь тривкіше слово — і як завжди сонце сходитьі не цвітуть свічок лілеї молитвами забуття
Не тихне сторож вишні — соловейко в місяця...

Не поет — бо це ж до болю мало,
Не трибун — бо це ж лиш рупор мас,
І вже менш за все —
Кобзар Тарас“,

Поема Тараса Шевченка "Кавказ"

Т. Шевченко "В казематі". Творчість Кобзаря сьогодні відкриває болючі питання української ментальності, долі народу, та є актуальною й по нинішній день.

Одна з найвідоміших поем У "Кобзарі". Що на мою думку є дороговказом, як сьогодні, так і в минулі століття для братів українців на шляху до щастя у нашому краї.

Прохладой нежно обнимая,
Тот вечер как-то сблизил нас,
Друг другу сердце изливая,
Мы понимали, что сейчас

Прости, прости Меня, Отец! Прости, что долго так молчала,
Прости, что я Твоих надежд пока ещё не оправдала..
Прости, Господь, что я устала, На этом узеньком пути,
Прости, что на Тебя роптала и что плетусь я позади…