Вiршi не потрiбнi
Коли я опинюся у твоєму полоні,
Це буде найсолодший кінець моєї історії.
Це буде крапка на кар'єрі поета,
ніяких почуттів вміщених на папері.
Коли я опинюся у твоєму полоні,
Це буде найсолодший кінець моєї історії.
Це буде крапка на кар'єрі поета,
ніяких почуттів вміщених на папері.
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію,
Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти.
Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію,
Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти.
Самотній сад.
Як смутна сльоза.
Сумний.
Сірий.
Чоло в долоні похили,чоло в долоні похили
В вазах строф цвітуть слова пахучі, мов квіти,крізь шибу туги будеш в очі місяця глядіти
туман обійме ночі злий,туман, що в кольорі золи
Півкола на водірозвівши,поволі місяць сів
Чудовий вірш української поетеси Галини Потопляк.
Т. Шевченко "В казематі". Творчість Кобзаря сьогодні відкриває болючі питання української ментальності, долі народу, та є актуальною й по нинішній день.
Крик душі українського поета сучасника Нестора Мартинця.
Іван Франко, "Схід сонця". Біля 150 років минуло, а все так і залишилося. Нам бракує любові, тому ми не можемо згуртуватися і стати на рівень вищий та достойний тієї благодаті, що дарована нам Творцем.
Одна з найвідоміших поем У "Кобзарі". Що на мою думку є дороговказом, як сьогодні, так і в минулі століття для братів українців на шляху до щастя у нашому краї.
Цілують долоні,
приховані Сльози
Лякають Тривоги,
що в серці недобрі