Я радо йду у твій полон,в зіниці звабливі і темні.
Із човників твоїх долоньстікає сонця мед на мене.
І виростає маєво густе,ростуть над нами дивні трави.
І пахеш ти, як синій степ,омитий свіжими
А потім понесеш в очах,в зіницяхрадість невгасиму,що в травахтравень нас звінчав,що дав нам сподівання сина.
