“Не згадаю гадки”
Не згадаю гадки,
Не змислю я мислі
Як чорнії хмари,
Чорні думи звисли
Читать дальше
Не згадаю гадки,
Не змислю я мислі
Як чорнії хмари,
Чорні думи звисли
Не пригадуй, що було
Не
Дотикатись до заглухлих ран
Вже душа не б’ється в креші неба,
Не навмання, а полем
Холодить щоки дощик-сіянець,і мокрий холод обнатужив плечі,а під ногами хлюпіт мокротечі
О чорноземле, тванна, глейкувата
Повітря у легенях так багато,що, висмикнувши ноги, вознесусь,на тіло відвологле, наче ват...
Не йму віри політикам,
Ані тим, що підтримують існуючі суспільні лади,
Ані тим, що базікають про
І нишком колючий дріт
Не пеняю на зеркало,
На хромого коня,
На заряд, что исчерпала
Жизнь — и негде занять.