Заворожи мені, волхве,
Друже сивоусий!
Ти вже серце запечатав,
А я ще боюся.
Боюся ще
Пустку руйнувати,
Боюся ще, мій голубе,
Серце поховати.
Може, вернеться
З тією
Зцілющою й живущою,
Дрібною сльозою
Може, вернеться з-за
В пустку зимувати,
Хоч всередині
Горілую хату.
І витопить, і нагріє,
І світло
Може, ще раз
Мої думи-діти.
Може, ще раз помолюся,
З дітками заплачу.
Може, ще раз сонце
Хоч крізь сон
Стань же: братом, хоч одури.
Скажи, що робити:
Чи молитись, чи журитись,
Чи тім’я розбити??!13 декабря 1844,
Петербург
