Заворожи мені волхве

Заворожи мені, волхве,

Друже сивоусий!

Ти вже серце запечатав,

А я ще боюся.

Боюся ще

Пустку руйнувати,

Боюся ще, мій голубе,

Серце поховати.

Може, вернеться

З тією

Зцілющою й живущою,

Дрібною сльозою

Може, вернеться з-за

В пустку зимувати,

Хоч всередині

Горілую хату.

І витопить, і нагріє,

І світло

Може, ще раз

Мої думи-діти.

Може, ще раз помолюся,

З дітками заплачу.

Може, ще раз сонце

Хоч крізь сон

Стань же: братом, хоч одури.

Скажи, що робити:

Чи молитись, чи журитись,

Чи тім’я розбити??!13 декабря 1844,

Петербург