Мені цікаво, де рамки патріотизму,
а де свавілля?
Згоден я, люби вітчизну,
та не подібно до запою, бо похмілля
стане потім мучити тебе,
Подумай, як цікаво,
Молоко ми додаємо в каву,
але чи доречно в любов кидати зло?
Так, це схожі, але все ж різні речі,
Проте людство змішати все змогло,
Батьківщину ми любим,
як вітер, і трави, і води,
І злочинцям б'єм губи,
За міста і ліса, за красу її природи,
Ми кохаєм її не залежно від погоди,
Ми одягаємо блакитно-жовте,
Ми виходим на Майдан
Ми істинні, натуральні патріоти,
Ми відчуваємо Україну,
Відчуваємо цей Божий дар,
Нехай, користується нами влада,
Доки ми віддаємо життя,
Собі спокійно дає раду,
Доки у патріота є серцебиття,
Поповнення вона відчуває гаманця,
І ми рвемо голос в чварах,
Нас звинувачують - звинувачуєм навзаєм,
Люди не цікавлять нас, а пари
Кольорів, що майорять на прапорі,
Якщо співпадають - друзі ми тоді,
І ми в злобі пароксизму,
До останнього відаємось патріотизму,
Забуваючи про мир, любов і згоду,
Оголивши свою темную природу,
Піддаєм себе хворобі - націоналізму.
