Сосна, мов шлях, припала пилом,траву торішню тінь палила,і довкруг дерева ходиластара шкапина односила.
На дереві, на кінській шерстівідбилася безбарвність дня,через подвір’я бляклі перснікотились глухо
В таку годину хліб черствіє,у запічку сльозіє сіль,і чисте дзеркало старіє,підбивши непомітно біль.
В таку годину пий хоч крейду,розведену на молоці,допоки осінь не перейдез мірильним циркулем в руці…***
