1 min read
Слушать(AI)Краще синиця в руках
Все зсунулось до глузду, до основ,і оголилась глибина
А з твоїх пучок капа тепер кров,хоч ще учора сік точивсь суничний.
Безглуздий рух вперед по площині,по шклі води, по струнах
День скаламутивсь, аркуш почорнів,і чорний хтось процокав на коневі.
І чорне листя, звихрене слідком,з дерев зірвавшись, полетіло
І біжимо ми зірваним місткомщодуху… але врізнобіч обоє…— Що сталося? — та вітер мову рве,а з берегів відлуння: — Стало…
То драним горлом крикнув журавель,якого ти в руках своїх тримала…***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Марія
Ти — доле моя у країні живих І пристання Знемігся язик мій щомиті тебе покликать:для ймення твойого я випив повітря останнє,для з’яви тебе в уяві моїй — вже повіки Мов лопнула куля — світ збігся і стиснув
2 Тріщини
1 Мене зганьбили — серце аж пече,і гостролезе слово під плечеввігналось — під лопатку по колодку,і ближче підступились до очейбетонний стовп і тінь його І сажею чорнів навколо сніг,і рубцювались порізи дорігне на снігу, а ніби на зіницях...
Перед світанком
День схлянув, як і не було:у вікна вдосталь натекловажкої сутіні та тиші І світла кругле помелопід ліхтарем вітрець колише Гостріша гавкіт у селі,а людський голос пучнявіє,і м’ятним духом від землілегенько понад шляхом віє Все водно...
Листопад
Мідь тоншає, шерхльована вітрами,широкий звук летить над головами,що ледве й чуть, як цвяхи золотіпришпилюють розковзані путі —гаснуть в покорі крила Вгору,ой вгорулине пташина зелена,в дзьобі у неї жарина із клена;просто, ой просто стискаєть...
