Ніч сьогодні прозора й ніжна.
В кімнаті сиджу.
Оркестра з цирку.
Вигуки гарцівниці блакитносніжної.
Я перенесусь у цирк на хвильку.
Не чути більше дива грізного
Тореадора — переможця крику.
Ах як люблю бездонність блиску
І цю просту солдатську грім-музику.
Я повний вигуків і захвату дослізного.
Як це весело —гладити кобилячу пику.
Я паяц безреготний, натхнений дивовижно,
Я — директор цирку.
А ще літатимуть чотири біса
Дві жінки з витворними обрисами тіла.
Я зачаровуюсь окресленістю ескіза.
В блисках блакитна сукня зашелестіла.21.
VI. 1916.
Владивосток
