На задній лаві в
Поцілункувались міцно скрипка й піаніно.
Він почув себе ніби на
І розповідав Ванді про петербурзьку Ніну.
Вандині очі пильно
Зуби блищали і губи манили,
Губи тремтіли, шукали, благали
Безодню огню вони в себе ховали.
Лагодить мотор за стіною механік.
Електрика освітлює в куті оркестру.
Хутко буде публіка, що чекає
І велику драму на 3000 метрів.11.
IV. 1916.
Владивосток
