“Я буду на світі”

Струмує з повітря обличчя забуте,розмитий хвилюється глиняний хутір,і погляд, удивлений в поле хвилясте,поволі воложиться, лагідно гасне. Безмежність давно уже стежить за мною,проте не розгледіти за пеленоюні сліз, ані згадок, ні навіть…

На болоті спала зграя лебедина. Вічна ніч чорніла, і стояв Спало все навколо, тільки білий Тихо-тихо сходив кров’ю своїх ран.

Я не повірю, що лиш ти однана світі білім, як роса, — Ну що простіше? — ти чекала літа,а вранці, перед вереснем, — На світі білім, де лягало з руклегке, мов тіло, плаття на ожину,ну що простіше? — тінь його незримустоліттями лататиме…

О, звени, старый вальс, о, звени же, звени Про галантно-жеманные сцены, Про былые, давно отзвеневшие дни, Про былую любовь и измены.

Хорошо, черт возьми, быть Карнеджи, Жить в каком-нибудь, этак, коттедже И торжественно, с видом Сенеки, До обеда подписывать чеки!..

Покушав как-то травку, Зашел слон по делам В фарфоровую лавку И повернулся там.

С томной Софи на борту пакетбота Плыл лейтенант иностранного флота. Перед Софи он вертелся, как черт… И, завертевшись, свалился за борт!

(музыкальный термин, означающий постепенное убывание звучности.) Из тучи с тучей в безумном споре Родится шквал, — Под ним зыбучий в пустынном море

На лобик розовый и влажный от мучений Сзывая белый рой несознанных влечений, К ребенку нежная ведет сестру сестра, Их ногти — жемчуга с отливом серебра.

ВАКХИЛИД (Около 500-450 гг. до н. з.) Вакхилид — младший современник Пиндара, тоже представитель торжественной хоровой лирики; он родился в городе Иулиде на острове Кеосе около 500 г.