“Я не повірю що лиш ти одна”

Я не повірю, що лиш ти однана світі білім, як роса, —

Ну що простіше? — ти чекала літа,а вранці, перед вереснем, —

На світі білім, де лягало з руклегке, мов тіло, плаття на ожину,ну що простіше? — тінь його незримустоліттями лататиме павук.