Два кольори
Як я малим збирався
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила
Червоними і чорними нитками.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш горточок старого
І вишите моє життя на ньому.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.***
Дмитро Павличко
Other author posts
“Ти виходила з моря гола”
Ти виходила з моря гола, Нікого ж не було надовкола, Тільки явір стояв на скелі, І дивився, немов Ботічеллі,
“У дверях на летовищі стояла”
У дверях на летовищі стояла, Перевіряла авіаквитки, Аеродинамічні ноги мала, Литки в польоті, наче літаки
Джохар Дудаєв
Він народився у вагоні, В тюремнім темнім ешелоні, Що віз народ його в Сибір Йому на маминому
Імперія
З домовини встає упириця, Вовча паща на людськім єстві, Гострі зуби і кігті, мов криця, Очі — темні дірки в голові