Вердикт

Назвати зрадником

Героя вольної

За те, що він од

Рятує рідний край… — та ні,

Таке не приверзеться в

На дні болота сатані!

Але за кодексом

За планом Жукова та

Всі зрадники, всіх — на Сибір,

Хто став,

Москві наперекір,

Творцем державності й

Своєї… Зрадники-народи,

На вас чекає конвоїр!

Та ні, на вас посунуть танки,

За суверенні

Заплатите життям, раби!

І вашу кров у три

На опал, як ропу з Тюмені,

В Європу гнатимуть

Москалізатори доби.

Вердикт написано,

Джохаре.

Убивці йдуть.

В них лиць нема.

Лиш маски й чорні окуляри,

Бо судить і боїться

Москва — Всевишнього страма.

Ідуть рязанськії “ребята”,

Повіривши в гидку облудь,

Що, ревно слухаючи ката,

Вони Росію бережуть.

Вони повірили, як діти,

Що все підвладне їх мечу,

Що будуть світом володіти,

Кавказ тримаючи вочу.

Та все те — лиш нужденні мрії,

Знав вікової маячні;

Їм не убити Ічкерії,

Їм не вернутись із Чечні!***