Зрадив паву пісок ворушкий:буде пух в набивні подушки;буде сон, мов каблучка з руки, —коти-коть, золоті
В мене люба — на лівій руці,ходить ніч біля віч по
Перемовч, не злякай бубонці,що лежать та й на правій руці.
Розколовся горіх, як горіх:де ж ті зерня незгірклих утіх?
Пересохли порожні вуста —та й велика ж на двох
Підмостився під зжовклий листок,розв’яжи свій дрібний кулачок:хай летить біле пір’я від нас —на студеність йогоприйде час,прийде час…***
