Від роздолля біль під серцем:леле, що за глибина!
Синь-блакить черпав наперстком,щоб добутися до дна.
Та блакиті прибувало,хоч росла щодня жага,пив захлинно — було мало,синь кипіла в
І метелики летіли —білим-білі пелюстки,покривали всеньке тілосвітлим полиском луски.
Треба глиб мерщій пронурить,щоб майбутню змірять путь,треба здерти власну шкуру,щоб безмежжя осягнуть.
Вниз — угору, вниз — угорутіло пада —
Зверху струмені прозорі,знизу — течія
Навперекидьки і плазомміряв вперто глибину,та, знеможений, щоразукликав землю рятівну.
І, пізнавши неспівмірністьвласну з обширом глибин,міряв кроком чітко, рівнодалеч мірою хвилин.***
