Облесливі і велемовні,не промовляють — шовк прядуть,вуста-меди, вуста-гріховні,їм бджоли мед свій віддають.
Не обійти, не розминутись,коли почую мови шовк,і шелестить шовками сутінь,і шиється шовками крок.
Ти — солодощі й пожадання,ти — плесо, біле від лілей,стільник, защедрений коханням,нестерпне світло для
Яким би не ішов я шляхом,якою б думкою не йшов,ім’я твоє любистком пахне,а душу пеленає шовк.***
