1 min read
Слушать(AI)Душа обважніла як жорна
Душа обважніла, як жорна,
В полоні страшного і злого.
Земля благодатна і
До решти знеснлила ноги.
І от її знов
Хода круторої пари.
І серцю, як перше, є
Стрічати вечірню отару.
Лише ковалі невсипучі,
Куючи від сходу до
Металь небувалий, сліпучий,
Ворожать майбутні походи.
Ольжич Олег
Оле́г О́льжич (настоящее имя — Оле́г Алекса́ндрович Канды́ба, укр. Олег Олександрович Кандиба; 1907—1944) — украинский археолог, поэт и переводч
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Незнаному воякові уривок з редакції 1940 року
Ольжич Олег – Незнаному воякові (уривок з редакції 1940 Багато нам вогників кволих На всяких трясовинах квітло У мряку сьогодні й
Приxодили Стрічали шану й страх
Приxодили Стрічали шану й страх, Здолавши багна, пущі і вертепи Приносили в приплющених
Знов вітри над землею вітри
Знов вітри над землею, І блакить, і розриви, і Сонну землю черкає Смерть черкає крилом голубим
Городок 1932 уривок
За нами розгубленість мертва, Де страх і покора — закон Там втрат не буває, де жертва Здобутий в огні бастіон
