Я захоплений небом,
Що в твоїх бачив долонях.
Ти немов не з Землі,
Ти одна з Пантеону.
Увійшла у мій дім,
Та принесла весну.
Знову я не один,
Знову я не засну.
Ти зупинила війну,
Ти дала мені літо.
Був неначе Арес,
Ти немов Афродіта.
Розбираючись в собі
Я не бачив доріг,
Не дивився у небо,
Де себе не зберіг.
Я був на розпутті,
Та втратив тебе.
Але, все ж...
Дякую, що ти є,
Що досі відчуваю запах твій.
Пробач мене за те, що не зумів
Я зберегти тебе.
